Вестибулярна шваннома (невринома VIII нерва, акустична невринома) являє собою доброякісне новоутворення, що виникає з шванновскіх клітин вестибулярної порції VIII нерва.
Захворюваність невриномами слухового нерва становить приблизно 1 випадок на 100000 населення на рік. Серед первинних інтракраніальних пухлин вестибулярні шваноми вестибулярні шваноми займають 4-е місце (після гліом, менінгіом і аденом гіпофіза), складаючи до 6-10% всіх верифікованих пухлин мозку і вражаючи переважно осіб працездатного віку (30-60 років), на який припадає більше 80% випадків. Вестибулярні шванноми складають близько 30% пухлин задньої черепної ямки і до 90% новоутворень мосто-мозочкового кута. Дещо частіше зустрічаються у жінок, ніж у чоловіків, зразкове співвідношення 3:2. Дізнатися більше про лікування цьго захворювання можна за цим посиланням /lechenie-udalenie-vestibulyarnoj-shvannomy-nevrinomy.html
Клінічна картина залежить від розмірів пухлини. При невеликих розмірах симптоматики може не бути зовсім. У міру збільшення пухлини в розмірах з’являється симптоматика, що залежить від того, які структури здавлює пухлина:
Ураження нервів.
Порушення слухової та вестибулярної функції.
Розлади функції смаку на передній 2/3 мови і слиновиділення (XIII нерв).
Розлади функцій каудальної групи нервів.
Розлади функції мімічної мускулатури.
Окорухові порушення.
Симптоми подразнення / компресії стовбура головного мозку.
Різні види ністагму.
Пірамідна симптоматика.
Мозочкова симптоматика.
Гіпертензійно-дислокаційний синдром.
Діагностика
Найбільш інформативним методом виявлення вестибулярних шванном є МРТ головного мозку з контрастним посиленням в режимі Т1 і Т2. Це дослідження дозволяє визначити розміри пухлини, наявність перитуморозного набряку, наявність ознак оклюзійної гідроцефалії, яка може бути наслідком здавлення пухлиною IV шлуночка. Крім цього МРТ дозволяє провести диференціальну діагностику з іншими пухлинами схожої локалізації (частіше з менінгіомою задньої грані піраміди скроневої кістки). Ще одним стандартом діагностики є КТ в кістковому режимі. Незалежно від зниження слуху стандартом є проведення апаратної аудіографії.
Тактика лікування
Залежно від розмірів пухлини, клінічної симптоматики, віку хворого, тяжкості його стану, наявності супутньої патології можливі 3 варіанти тактики лікування:
динамічне спостереження;
хірургічне лікування;
стереотаксична радіохірургія.
Динамічне спостереження
З огляду на, що вестибулярна шваннома є доброякісною пухлиною з невисокими темпами зростання, при невеликих її розмірах, відсутності або мінімальному неврологічному дефіциті можливий вибір вичікувальної тактики. Особливо такий підхід виправданий у літніх людей, або у пацієнтів з вираженою декомпенсованою соматичною патологією. Однак, в більшості випадків, враховуючи ризики, пов’язані з можливим зростанням пухлини, більш виправданим вважається вибір активної тактики.
Хірургічне лікування
Наявність у пацієнта вестибулярної шванноми є показанням до хірургічного лікування. Великі і гігантські розміри пухлини (більше 3,5 см.) є абсолютним показанням до хірургічного лікування. При менших розмірах можливе проведення радіохірургічного лікування.
Для видалення вестибулярних швів в даний час використовуються три основних доступу: транслабіринтний, ретросигмовидний (найбільш часто використовуваний) і доступ через середню черепну ямку. Кожен з них має свої переваги і своїми ж недоліками. В останні роки у зв’язку з розвитком мікрохірургічної техніки результати хірургічного лікування пацієнтів значно покращилися. Летальність після видалення вестибулярних швів коливається в межах (0-3%), рецидиви пухлини спостерігаються в 5-10%.
