Записуєтеся на гру «у міні-футбол», приходите з м’ячем п’ятого розміру та в бутсах із шипами, а на місці паркетний зал і менший м’яч, що майже не відскакує. В Україні така ситуація трапляється часто, бо двома назвами тут довго позначали одну гру.
Насправді міні-футбол і футзал — дві окремі дисципліни зі своїми федераціями та правилами. Розберемо, звідки взялася плутанина, чим формати відрізняються на практиці та як не помилитися із записом у команду.
Футзал і міні-футбол: звідки плутанина
Щоб розібратися в термінах, варто повернутися до витоків гри. Саме історія пояснює, чому одна назва довго підміняла іншу.
Різновидом якої гри є футзал
Футзал — це різновид футболу, пристосований для гри в залі. Його придумав у 1930 році уругвайський викладач фізкультури Хуан Карлос Сер’яні. У Монтевідео бракувало вільних полів, зате в залах молодіжної християнської асоціації місця вистачало.
Назва походить від португальського futebol de salão та іспанського fútbol de sala, тобто «футбол у залі». Тож на питання, різновидом якої гри є футзал, відповідь проста: це зальний футбол. Від великого футболу він узяв головну ідею, а від баскетболу та гандболу — розміри майданчика і швидкий ритм.
У 1989 році футзал перейшов під опіку ФІФА, і того ж року в Нідерландах відбувся перший чемпіонат світу під її егідою. Відтоді турнір проходить раз на чотири роки, а найбільше титулів здобула Бразилія.
Чому футзал довго називали міні-футболом
У радянські роки для гри в залі прижилася назва «міні-футбол». Після 1991 року її успадкувала й Україна: у 1993-му в Дніпропетровську створили Асоціацію міні-футболу (футзалу) України.
З 2013 року організація офіційно називається Асоціацією футзалу України. Звичка виявилася сильнішою за документи. Багато хто досі каже «міні-футбол», маючи на увазі саме зальний турнір за правилами ФІФА.
Для глядача на трибуні ця різниця не критична. Гравець, який шукає команду, відчує її вже на першому тренуванні.
Міні-футбол на траві як окрема гра
Поки зальна гра змінювала назву, під словом «міні-футбол» сформувалася інша дисципліна. У неї грають на відкритих полях зі штучною або натуральною травою. Такі поля менші за класичне, але більші за футзальний майданчик.
Типовий приклад — вечірній матч на газоні за школою або біля спорткомплексу. Команди по шість осіб, звичний м’яч п’ятого розміру, бутси з короткими шипами.
Саме це і є міні-футбол у сучасному розумінні. Він ближчий до великого футболу, ніж до залу. Згадайте, де ви грали востаннє: якщо під ногами була трава, це точно був не футзал.
Хто розвиває міні-футбол у світі
Зальний формат контролюють ФІФА та УЄФА, а міні-футбол на траві має власні структури. На світовому рівні це Всесвітня федерація мініфутболу (WMF), у Європі — Європейська федерація мініфутболу (EMF).
В Україні цим напрямом опікується Федерація мініфутболу України, заснована 10 січня 2016 року. Вона входить до EMF, а національна збірна регулярно виступає на чемпіонатах Європи.
Виходить, що в країні паралельно існують дві збірні та два чемпіонати. Коли в новинах з’являється заголовок про Євро, варто подивитися, яка федерація його проводить.
Грати у футбол дуже просто, але грати у простий футбол — найважче. — Йохан Кройф
Правила футзалу і міні-футболу: порівняння
Найпростіше побачити різницю, коли звести основні параметри в одну таблицю. У ній наведено дані з міжнародних правил ФІФА та WMF.
| Параметр | Футзал | Міні-футбол |
|---|---|---|
| Керівні організації | ФІФА, УЄФА, Асоціація футзалу України | WMF, EMF, Федерація мініфутболу України |
| Гравців на полі | 5, включно з воротарем | 6, включно з воротарем |
| Покриття | паркет або інше тверде неабразивне | штучна чи натуральна трава |
| Розмір поля | 25‒42 × 16‒25 м | на міжнародних турнірах 46‒50 × 26‒30 м |
| М’яч | 4-й розмір, знижений відскок | 5-й розмір, як у футболі |
| Тривалість | 2 тайми по 20 хв чистого часу | зазвичай 2 тайми по 25 хв |
| Взуття | футзалки з плоскою підошвою | бутси для штучного газону |
Цифри здаються сухими, але на полі їх помічаєш одразу. Спробуйте зіграти хоча б по одному матчу в кожному форматі, і тіло підкаже різницю краще за будь-яку таблицю.
Поле та м’яч у міні-футболі
У міні-футболі використовують стандартну «п’ятірку», тому удари сильніші, а передачі довші. На траві м’яч котиться повільніше, ніж на паркеті, і гравці частіше пасують верхом.
Футзальний м’яч менший і майже не відскакує: при падінні з висоти 2 метрів він підстрибує лише на 50‒65 см. Його легко тримати біля ноги, тому гра йде низом, через короткі паси та обводку підошвою.
Покриття теж змінює стиль. На паркеті важить кожен сантиметр і різкий старт, а на газоні більше простору для пасу вперед і ривка у вільну зону.
Склад і заміни у футзалі
У футзалі на майданчику по п’ятеро від кожної команди, включно з воротарем. Заміни необмежені й відбуваються «з льоту», без зупинки гри, як у хокеї.
У зальному форматі є правила, яких не знайдеш у великому футболі:
- аут вводять ногою з бокової лінії, а не руками;
- на введення м’яча в гру дається 4 секунди;
- починаючи з шостого накопиченого фолу в таймі, суперник отримує 10-метровий удар;
- секундомір зупиняють щоразу, коли м’яч виходить з гри.
У міні-футболі в складі на одного гравця більше, а правила ближчі до класичних. Новачкові з дворових матчів там зазвичай звикнути легше.
Як відрізнити міні-футбол від футзалу
Оголошення про набір у команду рідко пишуть термінами федерацій. Слово «міні-футбол» можуть використати і для залу, і для газону, тому краще дивитися на деталі.
Перед першою грою варто уточнити кілька речей.
- Спитайте, де проходять ігри: у залі чи на відкритому майданчику.
- Уточніть, скільки гравців виходить на поле від однієї команди.
- Поцікавтеся, яким м’ячем грають: четвертого чи п’ятого розміру.
- Перевірте, яке взуття дозволене на цьому покритті.
- З’ясуйте, за якими правилами та під егідою якої федерації проходить турнір.
Ці п’ять відповідей знімають усі питання ще до того, як ви зібрали сумку. Не доведеться шукати взуття в останній момент чи звикати до незнайомого м’яча прямо на розминці.
Ознаки футзалу в оголошенні
Футзал легко впізнати за словами «зал», «паркет», «футзалки» або «5 на 5». Якщо турнір проводить обласна асоціація футзалу, сумнівів не залишається.
Для міні-футболу типові інші сигнали: «газон», «штучне покриття», «6 на 6» чи навіть «8 на 8». У Південній Європі популярний варіант із вісьмома гравцями, а в Східній Європі частіше грають вшістьох.
Міні-футбол чи футзал для новачка
Обидва формати підходять для старту, але дають різний досвід. Футзал вчить швидко думати й упевнено працювати з м’ячем у тісноті. Недарма через зальну гру в дитинстві пройшли Роналдінью та Неймар.
Міні-футбол ближчий до класичної гри. Він добре підходить тим, хто хоче бігати на свіжому повітрі й одразу звикати до великого м’яча.
Хтось обирає зал, бо взимку там тепло і тренування не скасовують через дощ. Інші віддають перевагу газону, бо влітку приємно грати ввечері під відкритим небом. Обидва варіанти варто спробувати хоча б раз.
Успіх — це не випадковість. Це важка праця, наполегливість, навчання і любов до того, що ти робиш. — Пеле
Футзал і міні-футбол виросли з однієї любові до гри, але пішли різними шляхами. Перший став зальним видом спорту під опікою ФІФА, другий залишився на траві з власними федераціями і турнірами. Тепер, почувши будь-яку з назв, легко зрозуміти, про що йдеться, і обрати поле для свого першого гола.
