Найпростіший мʼяч, дві куртки замість штанг і година до темряви — так футбол починається майже для кожного. Кілька століть тому все виглядало схоже, тільки грали не у дворі, а на міському пустирі, і не годину, а цілий день.
Історія виникнення футболу — це шлях від галасливих народних забав до гри з чіткими правилами, секундоміром і мільйонами глядачів. Нижче розберемо, звідки взялися ці правила, хто записав їх першим і чому саме англійський варіант гри розійшовся світом.
Давні ігри з мʼячем: прообраз футболу
Задовго до появи стадіонів люди в різних куточках світу вигадували свої розваги з мʼячем. Спільного між ними було небагато, але сама ідея — бити по круглому предмету ногою — виникала незалежно на кількох континентах.
Цзюйцю, кемарі та античні забави
Найдавніший відомий предок гри — китайське цзюйцю, яке згадують ще за часів династії Хань. Гравці намагалися влучити мʼячем із шкіри та пірʼя у невеликий отвір, натягнутий між жердинами.
Японське кемарі було зовсім іншим за духом. Там не було суперників і рахунку: коло людей передавало мʼяч одне одному, і цінувалося вміння не впустити його на землю.
Античність теж мала свої версії. У Греції існував епіскірос із поділом поля лінією, а в Римі — гарпастум, де мʼяч сміливо брали руками, а боротьба нагадувала радше регбі.
Кожна давня гра — це спосіб побачити, що люди тієї епохи вважали святом.
Середньовічні ігри Європи
У середньовічній Європі забави з мʼячем стали масовими й дуже шумними. У Франції грали в ля суль, коли команди сусідніх сіл ганяли мʼяч через поля та струмки.
Італія дала кальчо — жорстку гру флорентійських площ, де дозволялися й руки, і силові прийоми. Саме тому в італійській мові футбол дотепер називають calcio.
В Англії народний футбол перетворився на справжнє випробування для міської влади. Едуард II у 1314 році заборонив гру в межах Лондона через шум і безлад, а Едуард III у 1349-му повторив заборону, бо забава відволікала городян від стрільби з лука.
| Гра | Регіон | Приблизний період | Головна особливість |
|---|---|---|---|
| Цзюйцю | Китай | 2‒3 ст. до н. е. | Удари ногою по мʼячу в підвішений отвір |
| Кемарі | Японія | від 7 ст. | Гра без суперників і без рахунку |
| Епіскірос | Греція | Античність | Дві команди та поділ поля лінією |
| Гарпастум | Рим | Античність | Мʼяч дозволялося нести в руках |
| Кальчо | Італія | 16 ст. | Великі склади команд, дозволені руки |
| Ля суль | Франція | Середньовіччя | Гра між селами на величезній території |
Жодна з цих ігор ще не була футболом у сучасному розумінні, але вони створили звичку: збиратися разом і змагатися за мʼяч.
Англія і перші письмові правила
Переломний момент настав у ХІХ столітті, коли гру занесли до приватних шкіл. Кожен заклад мав власні звичаї, і матчі між школами часто зривалися ще до першого удару.
Кембриджські правила та шкільні версії
У 1848 році студенти Кембриджа зібралися, щоб узгодити спільний звід норм. Так зʼявилися кембриджські правила — перша серйозна спроба домовитися про те, що вважати порушенням.
Проблема залишалася в деталях. Одні школи дозволяли нести мʼяч руками, інші забороняли, а десь допускали підсічки суперника по гомілці.
У 1857 році в Шеффілді заснували клуб, який вважають найстарішим футбольним клубом світу. Його гравці теж мали власну редакцію правил, і це підштовхнуло до загального обговорення.
1863 рік і Футбольна асоціація
26 жовтня 1863 року представники кількох лондонських клубів зустрілися в таверні Freemasons’ Tavern. За кілька засідань вони створили Футбольну асоціацію та ухвалили єдиний звід норм.
Ключовим став спір про два пункти: чи можна бігти з мʼячем у руках і чи дозволені удари по ногах суперника. Прибічники силового варіанта пішли своїм шляхом, і згодом із нього виріс регбі.
Ось як виглядали основні кроки до появи сучасної гри:
- У 1848 році зʼявилися кембриджські правила.
- У 1857 році заснували перший футбольний клуб у Шеффілді.
- У 1863 році створили Футбольну асоціацію Англії.
- У 1871 році стартував перший розіграш Кубка Англії.
- У 1872 році відбувся перший міжнародний матч між Шотландією та Англією.
Кожен із цих кроків прибирав частину суперечок і робив гру передбачуванішою для всіх учасників.
Історія розвитку футболу після 1863 року
Прийняття загальних норм не зробило футбол таким, яким ми бачимо його зараз. Наступні тридцять років були часом постійних доповнень.
Суддя, пенальті та стандарти
Спершу спірні моменти вирішували капітани команд, і суперечки могли тривати довше за сам епізод. Пізніше на поле вивели арбітрів, а свисток почали використовувати наприкінці 1870-х років.
Пенальті запровадили лише у 1891 році, разом із сітками на воротах. До цього гравець, збитий у власному штрафному майданчику, отримував звичайний штрафний удар.
Тоді ж арбітр остаточно перемістився на поле, а його помічники залишилися на бічній лінії. У 1882 році зʼявилася міжнародна рада, яка від того часу відповідає за зміни в правилах.
Правила народжуються тоді, коли гра стає надто важливою, щоб покладатися на слово честі.
Мʼяч, форма і розмітка поля
Ранні мʼячі шили зі шкіри й накачували через шнурівку, тому після дощу вони важчали на очах. Вулканізована гума зробила їх стабільнішими за формою й довговічнішими.
Розміри мʼяча уніфікували у 1872 році, і саме тоді закріпили звичну довжину кола. Поле теж отримало чіткі межі, штрафний майданчик і центральне коло.
Форма пройшла шлях від довгих штанів і важких светрів до легких футболок із номерами. Спочатку номери потрібні були глядачам, щоб розрізняти гравців з трибун.
Як футбол став світовою грою
Британські моряки, інженери та вчителі везли гру із собою на всі континенти. Місцева молодь підхоплювала її швидко, бо для старту вистачало рівного майданчика.
ФІФА та перші великі турніри
У 1904 році в Парижі сім європейських федерацій заснували ФІФА. Організація взяла на себе координацію міжнародних матчів і турнірів.
У 1908 році футбол уперше розіграли на Олімпіаді як повноцінний медальний вид спорту. А перший чемпіонат світу приймав Уругвай у 1930 році, і господарі виграли той турнір.
Європейські клубні змагання зʼявилися пізніше, у середині 1950-х років. Саме вони зробили клубний футбол постійною темою розмов далеко за межами однієї країни.
Чому гра прижилася всюди
Футбол розійшовся світом не через рекламу, а через свою доступність. Пояснень цьому кілька:
- потрібен лише мʼяч і будь-який рівний майданчик;
- правила зрозумілі після одного перегляду матчу;
- зростом і вагою можна поступатися суперникам;
- грати можна вдвох, увісьмох або повними складами;
- одна гра дає і рух, і спілкування, і емоції.
Через це футбол однаково добре почувається на пляжі, у шкільному дворі й на арені з електронним табло.
Історія розвитку футболу показує просту річ: гра ставала популярнішою тоді, коли ставала зрозумілішою. Спочатку домовилися не носити мʼяч руками, потім вивели на поле суддю, далі узгодили розміри мʼяча та поля — і кожен крок додавав нових гравців.
Наступного разу, коли ви побачите двір із двома куртками замість штанг, згадайте: приблизно так усе й почалося кілька століть тому, тільки без секундоміра.
